анонс 1
Офіційне інтернет-представництво Президента України
Офіційний веб-сайт Верховної Ради України
Урядовий портал (Єдиний веб-портал органів виконавчої влади України)
Міністесртво овіти і науки, молоді та спорту України
Науково-методичний центр аграрної освіти
Науково-методичний центр

Зустріч студентів технікуму з ветеранами ВВВ

14.05.2013

 

День Перемоги – це день, який ми пам’ятаємо

 

Історична довідка

 

День Перемо́ги — державне свято Радянського Союзу, що відзначалося щорічно 9 травня на згадку про переможне завершення Великої Вітчизняної війни радянського народу проти німецько-фашистських загарбників». Дата пов'язана з прийняттям капітуляції Німеччини у війні за московським часом. Встановлене указом президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1945 року як день «всенародного торжества»[1]. Статус державного свята й неробочого дня отримав 1965 року. З того часу супроводжувався урочистими військовими парадами радянської армії на Червоній площі в Москві. Також святкувався у деяких країнах Варшавського договору. З 1991 року, продовжує святкуватися в низці пострадянських країн — РосіїБілорусіУкраїніКазахстані тощо. В українському законодавстві від 2000 року визначається як день «торжества безсмертного подвигу народу — переможця над фашизмом, всенародної пам'яті про його боротьбу за свободу і незалежність Батьківщини». У більшості європейських країн День Перемоги в Європі відзначають 8 травня, а країнах Британської Співдружності — 7 травня.

 

 

Зустріч студентів технікуму з ветеранами ВВВ

 

Щороку в травні ми відзначаємо День перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 рр.

 

8 травня 2013 року студенти групи Т-21 та групи Т-31 організували і провели зустріч з учасником бойових дій Марковим Михайлом Олексійовичем.

 

 

 

 

Мільйонам людей назавжди врізався в пам'ять перший день Великої Вітчизняної війни. Чорною тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами звалився він. І враз неділя 22 червня 1941 року, мирний день відпочинку, обернувся довгими роками страждань.

 

Пілот-розвідник зі знанням німецької мови, Михайло Олексійович, багато розповів про страшну війну,має безліч нагород, поділився спогадами бойових дій і тією миттю, як він залишив підпис на стіні у Берліні.

 

Студенти із зацікавленістю слухали розповідь 94 річного дідуся Маркова М.О. і пишалися тим, що вони мають нагоду почути усе  від людини, яка була головним учасником  події того часу.

 

 

 

 

 

 

Михайло Олексійович не соромився сліз коли звучали пісні воєнного часу ( Священна війна, Смуглянка, Катюша, День Перемоги тощо), а іще і співав разом з виконавцями.

 

Згадали і про мирне населення.Тільки на окупованій території СРСР фашисти замучили й знищили близько 10 млн. мирних жителів, в тому числі жінок, дітей, людей, похилого віку. Скрізь окупанти вводили примусову рабську працю з каторжним режимом. Мільйони людей, яких вивезли до Німеччини або залишили на окупованій території, утримувалися в неволі, як раби в давнину...

 

А коли зачитали листа доньки до батька, 15 річної дівчинки, сьогоднішньої однолітки багатьох наших студентів, то почули таку тишу, яка ніколи не лунала серед сучасної молоді: « Березень, 12, Ліозно, 1943 рік. Дорогий, добрий татусю!

 

Пишу я тобі листа з німецької неволі. Коли ти, татусю, будеш читати цього листа, мене в живих не буде. І моє прохання до тебе, батьку: покарай німецьких кровопивць. Це заповіт твоєї помираючої доні.

 

Кілька слів про маму. Коли повернешся, маму не шукай, її розстріляли німці. Коли допитувалися про тебе, офіцер бив її нагайкою по обличчю. Мама не витерпіла і гордо сказала: "Ви, не злякаєте мене побоями. Я впевнена, що чоловік повернеться назад і викине вас, підлих загарбників, звідси геть." І офіцер вистрелив мамі в обличчя...

 

Татусю, мені сьогодні виповнилося 15 років, і якщо б зараз ти зустрів мене, то не впізнав би свою доню. Я стала дуже худенька, мої очі запали, коси мені постригли наголо, руки висохли, схожі на граблі. Коли я кашляю, з рота йде кров - мені відбили легені.

 

... я рабиня німецького барона, працюю у німця Шарлена прачкою, перу білизну, мию підлогу. Працюю дуже багато, а їм два рази на день в кориті разом з свинями. 
Живу я в сараї, де дрова, в кімнату мені заходити не можна. Два рази я втікала від господарів, але мене знаходив їхній двірник. Тоді сам барон зривав з мене сукню і бив ногами. Я втрачала свідомість. Потім на мене виливали відро води і кидали в підвал. Тільки смерть врятує мене від жорстоких побоїв.

 

Не хочу більше мучитися рабинею у проклятих, жорстоких німців... тату, помстися за маму і за мене.

 

Прощавай, добрий татусю, йду помирати...»

 

Хвилиною мовчання вшанували усіх загиблих під час війни…

Під звуки пісні «День Победы» зустріч з Марковим С.О. закінчилася щирими оплесками, врученням квітів і спогадами про неї на все життя.

 

 

 

 

 Велика вдячність студентам групи Т-21 за відповідальність, оперативну організацію та оцінку даного заходу. 

<< Назад до списку