У цей славний день 9 травня, ми знову повертаємося до незабутнього 1945 року, аби з глибокою повагою згадати тих, хто виборов нашу свободу у страшному поєдинку з фашистськими загарбниками.

      Весь педагогічний склад, адміністрація, працівники технікуму приймали участь у місцевому покладанні квітів до пам’ятника «Скорбота матері».

      Цього дня ми схиляємося у доземному поклоні перед нині живими, усіма тими, хто проніс через лихоліття війни любов до Батьківщини і бажання бачити її заможною та квітучою.

Ми знову прийдемо до вічного вогню,
Рокам ніколи пам'яті не стерти
Про тих, хто пережив страшну війну,
І тих, хто залишивсь в обіймах смерті.
Ми знову прийдемо до вічного вогню...
Із нами прийдуть і онуки й діти,
Щоб ветеранам до землі вклонитись,
Щоб вшанувати їхню сивину.
Нехай Господь дарує їм літа,
Тепло і затишок, щасливі дні безхмарні.
Нехай щороку зелень молода
Встеляє килимом стежки у завтра.

     Квіти до пам’ятника «Скорбота матері» приносили з самого ранку. Організовано колона мешканців у главі з ветеранами прийшла до пам’ятника о 10 годині. З особливим трепетом зустрічали ветеранів. Героїв, які з гідністю дійшли до нашого неспокійного часу. Для нас, нащадків і спадкоємців Великої Перемоги, найвищим законом буття є вірність їх священній справі і нетлінній пам’яті, довічна шана і повага. Природа разом з людьми плакала, тому неможна було розібрати, чи то сльози, чи то дощ? У хвилину мовчання навіть птахи притихли. Ветеранів у нашій Красногорівці залишилось лише одинадцять.  І всі хто прийшов до пам’ятника вітали гарячими, щирими оплесками  найголовніших винуватців свята, дарували їм квіти та казали добрі слова.

Вічний вогонь палає
Дзвонить у далі століть
Вічний вогонь закликає:
- Щастя живих бережіть!
Вічний вогонь клекоче:
Люди, не треба війни,
Щоб не вмирали дочки,
Сестри, брати, сини!
Вічний вогонь палає
Тужать берізки над ним
Вічний вогонь вимагає:
Миру і щастя живим!