Офіційне інтернет-представництво Президента України
Офіційний веб-сайт Верховної Ради України
Урядовий портал (Єдиний веб-портал органів виконавчої влади України)
Міністесртво овіти і науки, молоді та спорту України
Науково-методичний центр аграрної освіти
Науково-методичний центр

Викладачам

 
 
Як уникнути проблем, які можуть виникнути під час взаємин викладача та студента на іспиті?
 
 
 
    Мистецтво навчати і мистецтво вчитися - нерозривні частини освітнього процесу. На іспиті з'являється можливість з'ясувати: чи засвоєні знання з дисципліни студентом і чи будуть вони інструментом вирішення інших пізнавальних і професійних завдань.
 
Особливістю взаємодії на іспиті є те, що партнери не рівноправні; лідером у силу свого соціального статусу є викладач. На нього лягає відповідальність за успішність спілкування на іспиті, а також він повинен визначити і оцінити якість знань з навчальної дисципліни, якими володіє студент.
 
Іспит - це діалог, в якому у кожного з учасників своя мета. Залежно від того, як співвідносяться у кожного із співрозмовників установка на взаємодію та реалізацію власних інтересів, стратегії спілкування можуть бути різними, а іноді можуть виникати невеликі конфліктні ситуації. Якщо викладач і студент прагнуть взаємодіяти, вони приходять до згоди. Якщо викладач обрав стратегію протиборства, а студент поступливий, то конфліктна ситуація також не настає. Можливе мовчазне взаємне уникнення труднощів, про які здогадуються обидва, тоді конфлікту не виникає, але  й завдання іспиту не будуть виконані. Як правило, кожен викладач має свій досвід вирішення конфліктних ситуацій. Але в будь-якому випадку педагог повинен забезпечити можливість студенту продемонструвати свої знання. Навіть якщо підліток помилився, можна йому допомогти, не перериваючи ходу його міркувань, використовуючи уточнюючі питання і перефразування, наприклад: «Якщо я Вас вірно розумію, Ви стверджуєте ...».
 
Завдяки цьому, студент може ще раз перевірити свою думку чи змінити її хід. Обов'язково потрібно давати зворотний зв'язок під час відповіді, причому це можна робити і невербальними засобами - погойдуванням голови, посмішкою, кивком і т. д. Якщо студент невірно вирішив завдання, слід задати допоміжні питання й надати можливість виправити рішення. Якщо викладач обмежується реплікою «Неправильно», це лише викличе надалі негативне ставлення до дисципліни або у студента виникне сумнів в об'єктивності оцінки, поставленої викладачем.
 
Для успішного спілкування важливий момент початку екзамену. Викладачу слід почати іспит з абстрактно-доброзичливої фрази типу «Вітаю з першим іспитом з улюбленої дисципліни» ... або «Сьогодні ви, нарешті, зможете відпочити від навчання...»  Згідно з даними психолого-педагогічної літератури для студента, який складає іспит, типовий один з чотирьох станів: 1) здорова тривожність; 2) підвищена напруженість, 3) перезбудження; 4) апатія і перевтома. У першому випадку можуть виникнути проблеми педагогічного характеру, які легко усуваються. У другому випадку важливо зняти напругу. Слід звернути увагу на позу студента, на його рухи: якщо він згорбився, схрещені руки і ноги, ставити запитання безглуздо. Необхідно зняти напругу стороннім питанням або невеликим проханням, наприклад: «Чи не могли б Ви дати мені олівець» і т.д. У третьому випадку, коли студент збуджений, він буде говорити багато, поспішаючи і повторюючись. Чекати кінця відповіді не має сенсу, почуття часу на іспиті у студентів зникає. Перезбудження супроводжує гучний голос, швидка мова, безліч зайвих рухів. У четвертому випадку ми маємо справу зі студентом, який прийшов на іспит після безсонної ночі. У цьому випадку спілкування для нього - майже непосильне навантаження. Запитання йому слід задавати від загального до часткового, щоб він міг легше згадати те, що їм твердо засвоєно, але що він зараз не в силах відтворити.
 
Що стосується отримання уявлення про обсяг знань студента, то тут багато залежить від того, які питання задає викладач.  Екзаменаційні питання - це така ланка в процесі навчання, яка чинить вплив, з одного боку, на методику педагогічної діяльності викладача, а з іншого боку,  на пізнавальну активність студента. Одні викладачі прагнуть з'ясувати, що студент знає, інші - чого він не знає. Залежно від цього змінюється форма і зміст завдань на екзамені. Питання мають бути конструктивними і розвиваючими, тобто повинні містити інформацію, щоб студент міг зорієнтуватися в дисципліні, і проблему, щоб дати йому можливість почати міркування і виявити як свої знання, так і прогалини в них. Якщо студент розгублений, викладач може поставити запитання, наприклад таким чином: «У Вашій задачі необхідно визначити точку перетину прямої з площиною. Для цього використовується додаткова площина. Як вона визначається і яка послідовність її побудови? »
 
Слід зазначити, що за ступенем схвильованості студента не можна судити про його підготовленість або непідготовленість до іспиту. Вона відображає вираженість тривожності як риси особистості, значимість ситуації та ін. Як правило, в діагностиці цих проявів викладач довіряє власній інтуїції. Отже, педагог повинен бути в якійсь мірі психологом, щоб уміти помічати внутрішній стан студента і добирати відповідну модель поведінки в певній ситуації.
 
Успіхів у Вашій професійній діяльності!